корорізець — зця/, ч. Те саме, що корозрізальник 2) … Український тлумачний словник
різець — [р ізе/ц ] з ц а/, зце/м, м. (на) з ц у/, мн. з ц і/, з ц і/ў … Орфоепічний словник української мови
різець — іменник чоловічого роду … Орфографічний словник української мови
абхазці — ів, мн. (одн. абха/з, абха/зець, зця, ч.; абха/зка, и, ж.). Народ, що становить корінне населення Абхазії … Український тлумачний словник
білик — а, ч. 1) діал. Сталевий різець для очищення шкур. 2) Самець білки … Український тлумачний словник
зубок — бка/, ч. 1) мн. зу/бки, бків. Зменш. пестл. до зуб 1). 2) мн. зубки/, і/в, спец. Те саме, що зуб 2); зубець. || Різець врубової машини. 3) мн. зубки/, і/в. Окремі часточки головки часнику … Український тлумачний словник
кавказці — ів, мн. (одн. кавка/зець, зця, ч.; кавка/зка, и, ж.). Народи, що населяють Кавказ; уродженці Кавказу … Український тлумачний словник
конголезці — ів, мн. (одн. конголе/зець, зця, ч.; конголе/зка, и, ж.). Населення Конго … Український тлумачний словник
прохідний — а/, е/. 1) Який має крізний прохід; крізь якого (яким) можна проходити кудись. || Признач. для перевірки перепусток, документів тощо тих, хто проходить на підприємство, в установу і т. ін. і виходить звідти. || у знач. ім. прохідна/, но/ї, ж.… … Український тлумачний словник
раштра — и, ч. Різець із п ятьма лезами, застосовуваний у графленні нотного паперу … Український тлумачний словник
